Технологічний інститут Південної Альберти (SAIT) – політехнічний інститут в Калгарі, що пропонує понад 100 навчальних програм у галузі технологій, торгівлі, бізнесу, будівництва, енергетики, охорони здоров’я, громадської безпеки, туризму, комунікацій, транспорту тощо.
SAIT може підійти як для початківців, так і досвідчених професіоналів. Виш допомагає розвивати нові навички та досягати кар’єрних цілей за допомогою бакалаврських, сертифікатних і дипломних програм, різноманітних курсів. Практичне навчання в унікальних лабораторіях та аудиторіях забезпечує готовність студентів до роботи після завершення навчання. Працедавці по Канаді та всьому світові визнають SAIT як орієнтир якості в галузі прикладної освіти. Докладніше про його історію далі на calgary1.one.
Центр для навчання солдатів
У 1912 році провінційний уряд надав дозвіл на відкриття Калгарського коледжу. Через три роки він закрився через нездатність надавати освітні ступені, а також через початок Першої світової війни, що спричинила малу кількість вступників та відсутність фінансування.
У 1916 році солдати, які повернулися з фронту, виявили відчайдушну потребу в професійній підготовці та модернізації своїх навичок. Федеральний уряд погодився допомогти фінансувати новий інститут, але за умови, що він буде доступний Федеральній комісії військових лікарень.
Того року в калгарській Школі полковника Вокера, сусідніх поліції та пожежних станціях відкрив двері для цивільних і солдатів Провінційний інститут технологій та мистецтв (PITA). Тоді він пропонував курси металевої роботи та рухової механіки. На заняття прийшли 11 студентів – 6 ветеранів та 5 цивільних жителів. Сам заклад налічував 7 співробітників. Обладнання було доволі скромним – 2 токарні верстати, 2 преси для свердління, 1 кузня, 1 мотоцикл і 1 авто.
Першим директором став доктор наук Джеймс Міллер. Раніше він працював на залізниці і саме він, бачачи ветеранів, які поверталися додому, виявив потребу в новому виді навчального інституту – з меншою кількістю лекцій та більшою – практичних занять, аби зосередитися на перекваліфікації ветеранів.
Упродовж двох тижнів 370 студентів навчалися на денних, вечірніх та суботніх ранкових заняттях. Незабаром PITA переповнився солдатами настільки, що цивільне навчання скасували на кілька років.
Тимчасовий ізолятор для хворих
У 1918 році Департамент охорони здоров’я Калгарі тимчасово переселився в кампус PITA та перетворив його на заклад для лікування хворих на іспанський грип.
У 1919 році провінція викупила за 63 000 доларів Riley’s Farm розміром 110 акрів як приміщення для PITA. Її власник – фермер Томас Е. Райлі – надав ще й додаткову землю для будівництва основної будівлі (Heritage Hall), оскільки заборгував провінції 30 000 доларів податків. У 1920 році РІТА знову відкрив свої двері для цивільних студентів.
У 1922 році інститут переїхав до величного замку на північному пагорбі Калгарі, де також розмістився педагогічний коледж. У 1926 році з’явилася студентська газета «Емері Віл». Тоді ж сформувався спеціалізований відділ мистецтв.
Безоплатні курси та 101-річний випускник
У 1933 році, аби протистояти «Великій депресії», заклад запропонував безоплатні курси безробітним. Кафетерій PITA підтримував громаду, пропонуючи обіди потребуючим жінкам та дітям. Водночас у закладі процвітали музичні, драматичні та атлетичні заходи, аби заохочувати більшу кількість студентів. У 1936 році інститут відродив свою програму вечірніх класів.
Цікаво, що в 1934 році завершив навчання електрик Кларенс Холлінгворт, який дожив до 101 року і став найстарішим випускником установи. Він бачив усі етапи розвитку інституту, навіть процес закладання наріжного каменя (тоді Кларенсу було 6 років). У 1952 році Холлінгворт повернувся до РІТА як викладач (викладав 28 років).
Бездротова тренувальна школа
У 1940 році приміщення РІТА зайняли Королівські військово-повітряні сили Канади, щоби розмістити там Бездротову тренувальну школу.
Департамент мистецтв та програми для навчання жінок переїхали до резиденції канадського інженера Євгена Косте, а педагогічний коледж – до Школи ім. Короля Едуарда.
У 1945 році РІТА повернувся до свого кампуса, як і педагогічний коледж. Останній пізніше того ж року приєднався до педагогічного факультету Університету Альберти.
Стрімкий розвиток, зміна назви та місце для олімпійців
У 1948 році PITA запропонував свої перші курси професійної підготовки, а в 1953-му заклад організував перший день відкритих дверей. Понад 4000 відвідувачів пройшли впродовж двох днів через кампус, а сама подія стала щорічною традицією. У 1954 році стипендії на загальну суму 2450 доларів присудили 15 студентам технологічних програм. У 1956-му інститут організував баскетбольні ігри.
У 1960 році PITA перейменували на Технологічний інститут Південної Альберти (SAIT), а відділ мистецтв перейменували на Коледж мистецтв Альберти (ACA). У 1964 році SAIT приєднався до Атлетичної конференції в Альберті. З того часу він бере активну участь у спортивних заходах.
У 1969 році Фреда Йоргенсона, директора SAIT з 1962 по 1966 рік, обрали першим президентом інституту. Цю посаду він обіймав до 1984 року. У 1985-му Коледж мистецтв Альберти відокремився від інституту. Пізніше він став відомим як Коледж мистецтв та дизайну Альберти.
Зимова Олімпіада 1988 року стала захоплюючим часом не лише для всього міста, а й SAIT як інституту. Студентський житловий комплекс установи Owasina Hall використали для розміщення міжнародних спортсменів та чиновників ігор, а гала-вечеря спортсменів відбулася в залі для симпозіумів SAIT.
Розширення кампуса
Наприкінці 1997 року SAIT відкрив свій п’ятий центр прикладних технологій. Ці надсучасні центри розроблені та побудовані разом із промисловцями Альберти та використовуються для навчання студентів і промислових службовців.
У 2001 році SAIT відкрив Chinook Lodge Aboriginal Resource Centre – місце збору, присвячене збагаченню студентського життя, а також сприянню культурній освіті та обізнаності.
У 2005 році відкрився Міжнародний центр SAIT, хоча інститут приймав студентів з 162 країн ще з 2003 року. У 2015 році в кампусі вже перебувало 1250 іноземних студентів. Міжнародний центр SAIT забезпечує високий рівень підтримки кожному міжнародному студенту – від подання заявки до завершення навчання та допомоги в отриманні дозволів на післядипломну діяльність та працевлаштування.
Університетські партнерські відносини, створені для академічних програм, надають студентам чудову можливість продовжити навчання в університетах по всій Канаді, США, Великій Британії, Китаю, Австралії, Новій Зеландії та материковій Європі.
У 2012 році також відкрився Торгово-технічний комплекс. У 2016 році SAIT став одним із вишів-лідерів світу в галузі прикладної освіти з 84-ма денними програмами, 37-ма курсами професійної підготовки, а також курсами безперервної освіти та пропозиціями корпоративного навчання.
Гуртожитки інституту містять усі зручності, як-от кухні, мебльовані кімнати, високошвидкісний Інтернет і цілодобова охорона. Кампусний центр вміщує хокейну арену, кафетерій, бар, фітнес-центр, тренажерний зал, сквош-корти, басейн, боулінг, театр.
