Майкл Ґреґорі був найпопулярнішим учителем у калгарській Школі імені Джона Уера і водночас… серійним насильником, який майже 20 років полював на учнів. Про цю історію, що лоскоче нерви, далі на calgary1.one.
Хто такий Ґреґорі?
Майкл Андреассен Ґреґорі виріс у передгір’ях Скелястих гір, навчався в Калгарському університеті. Із захоплень – походи в горах, веслування на каное та туризм. У 1986 році влаштувався на роботу в Школу імені Джона Уера. У той час державні школи зосереджувалися на програмах вивчення довкілля та навчанні на природі, як це робили в приватних школах. Ґреґорі був ідеальним кандидатом для створення таких програм на свіжому повітрі та тим, хто зможе проводити екскурсії в Скелястих горах.
Майкл часто брав учнів у подорожі на каное, влаштовував із ними кемпінги. Згодом йому запропонували приєднатися до адміністративної команди школи, що займалася плануванням шкільних заходів та вирішенням різноманітних проблем. Ця посада дала Ґреґорі велику свободу та контроль над учнями.
Як розповіла вчителька музики Труді Фоссі журналу Maclean’s, багато колег із самого початку зрозуміли, що з Майклом щось не так. Труді працювала навпроти Ґреґорі з 1988 по 2005 рік. За розповідями Фоссі, він завжди зачиняв двері до своєї класної кімнати, а вікно закривав папером. Колишні учні описували його класи як цирк, а самі заняття – як забави.
Майкла вважали диваком, який спілкувався з підлітками на більш глибокому і вільному рівні, ніж звичайний вчитель. Він возив дітей на власному транспорті; запрошував учнів, які вже закінчили середню школу, на кілька днів стати волонтерами-екскурсоводами; часто влаштовував табори в позаурочний час тощо.
Орієнтовно 200 жертв
У листопаді 2021 року троє колишніх учениць Школи імені Джона Уера подали колективний позов проти Ради освіти Калгарі, яка не змогла захистити їх від Ґреґорі. До кінця 2022 року до позову приєдналося ще 27 колишніх учнів.
Детектив калгарської поліції Тімоті Фіцгіббон заявив, що Ґреґорі міг сексуально, емоційно або фізично здійснити насильство над приблизно 200 учнями. Своїх фаворитів насильник обирав із комунікабельних, спортивних та дещо бунтарських дівчат і хлопців. Вправно втирався в довіру, використовуючи емоційну вразливість дітей: вислуховував проблеми підлітків, дарував подарунки, навчав водіння тощо. Приблизно з 2000 року Ґреґорі почав давити на жалість, заявляючи, що в нього рак передміхурової залози.
Кількарічна безпомічність
Батьки щонайменше п’яти учнів скаржилися шкільному персоналу на Ґреґорі в 1991–2004 роках, однак усі претензії були відхилені. Нікого з батьків навіть не поінформували про те, що вони мають право передати свої скарги до Асоціації вчителів Альберти (АТА), профспілки вчителів чи професійної організації, яка регулює поведінку вчителів Альберти.
Вражаюче, але насильство Ґреґорі збіглося з моментом посиленого контролю над канадськими вчителями. У 1996 році суд Онтаріо визнав винним у сексуальному насильстві вчителя Кена ДеЛуку, жертвами якого за 20 років стали 13 дівчат початкової та середньої школи. Цей випадок змусив Онтаріо переглянути дисциплінарний процес вчителів, передавши деякі обов’язки від профспілки вчителів незалежному органу. За прикладом Онтаріо інші канадські провінції також почали використовувати незалежний дисциплінарний процес, крім Альберти й Манітоби.
ДеЛука постійно змінював місце роботи, а от Ґреґорі ніколи не залишав Школу імені Джона Уера. За період 1986–2003 років на Майкла лише двічі повідомили в АТА, проте жодна скарга не стосувалася сексуальних злочинів, тому обидва розслідування завершилися без слухання.
Ймовірною причиною, чому вчителі рідко повідомляли про Ґреґорі, був складний процес подання скарг до АТА. Зокрема, вчителі повинні були спершу поговорити з колегою, на якого скаржаться; якщо проблема не зникала, то надати суб’єкту скарги письмову копію звіту про неналежну поведінку, а тільки потім подавати звіт адміністраторам АТА.
Щоправда, вчителі-члени АТА мали право виходити за межі адміністрації своєї школи та розповідати про проблеми безпосередньо ATA, не повідомляючи про це суб’єкта скарги чи школу, однак про таку можливість вони не знали, як і не знали батьки дітей, що можуть повідомляти в АТА про неналежну поведінку щодо їхніх дітей. Самих жертв Ґреґорі залякував, стверджуючи, що покінчить із собою, якщо про його дії хтось дізнається.
Позитивні зрушення
У вересні 2003 року школа найняла на роботу молодого вчителя з Ради освіти Калгарі, аби він міг заміняти Ґреґорі, коли в того нібито погіршиться стан здоров’я через смертельну хворобу. Через кілька тижнів після прибуття новий учитель супроводжував Ґреґорі під час екскурсії до Кананаскіса.
Якось новий учитель побачив Майкла з ученицею в одному наметі. Дотримуючись кодексу поведінки ATA, він сказав Ґреґорі, що планує повідомити про інцидент адміністрацію школи. Попри залякування, небайдужий вчитель подав скаргу, однак жодних дій не було вжито.
Наприкінці 2003 року Ґреґорі пішов у відпустку через погіршення стану здоров’я, тоді посаду керівника наукового управління передали молодшому вчителю. Повернувшись через три місяці з відпустки, Ґреґорі почав знущатися над своєю заміною, знову ж таки використовуючи методи залякування.
У березні 2004 року ще одна вчителька повідомила ATA про обурливу поведінку Ґреґорі. Хоча розслідування просувалося дуже повільно, воно створило підґрунтя для глибшої перевірки Ґреґорі. Згодом про побачені дії сексуального характеру Майкла з ученицями заявила ще одна вчителька школи.
АТА не знайшла доказів сексуальної експлуатації, однак змогла довести низку принизливих правопорушень, як-от кидання об учнів фекалій. Тоді Ґреґорі визнав свою провину в поганому поводженні з учнями та зганьбуванні професії. АТА призупинила його членство на два роки та попросила міністра освіти призупинити дію його ліцензії, що скасовувало можливість працювати в будь-якій школі Альберти. У травні 2006 року Ґреґорі офіційно позбавили права вчителювати.
Що було далі?
Майкл залишився на волі, відкрив бізнес, що надавав послуги озеленення, а на роботу почав наймати деяких своїх колишніх учнів. Минали роки. Жертви зробили успішну кар’єру в галузі права, охорони здоров’я, косметології, освіти та мистецтва. Вони жили різним життям; єдине, що їх об’єднувало – психотравма.
Влітку 2020 року деякі з жертв вирішили розповісти про те, що колись сталося, журналістам. Незабаром одна з них звернулася до поліції, після чого детектив Тімоті Фітцгіббон почав розслідування та пошук більшої кількості жертв і свідків. Одне за одним вони ділилися болісними таємницями. Коли ідентифікували 6 жертв, детектив розіслав ордери на обшук і арешт Ґреґорі.
У лютому 2021 року ґвалтівника взяли під варту. Суд вирішив, що Ґреґорі не становить загрози для громадськості і дозволив йому почекати до початку судового засідання вдома з певними обмеженнями. Через 5 днів Ґреґорі покінчив із собою у власному маєтку на острові Квадра, біля західного узбережжя Британської Колумбії.
Деякі жертви зітхнули з полегшенням, що більше ніколи не зустрінуть свого кривдника. Після самогубства поліція отримала заяви вже загалом від 17 жертв і 35 свідків. Незабаром поліцейські почали розслідувати і відповідальність третіх осіб. Королівський адвокат встановив, що Рада освіти Калгарі та Aсоціація вчителів Альберти не понесли кримінальної відповідальності, хоча детектив Фіцгіббон виявив у внутрішніх документах АТА, що вона знайшла докази сексуальної експлуатації учнів ще у 2005 році.
1 січня 2023 року новостворена Комісія з питань педагогічної професії Альберти почала розглядати питання поведінки та дисципліни вчителів, а тобто Альберта також нарешті передала цю місію незалежному органу.
Фото: Maclean’s
