Патрік Бернс – власник ранчо, бізнесмен, сенатор і філантроп. Він створив одну з найбільших у світі м’ясопереробних імперій P. Burns & Co. і став одним із найбагатших канадців свого часу. Бернс – один із «Великої четвірки», яка заснувала родео-фестиваль Calgary Stampede. Про його життєвий і професійний шлях далі на calgary1.one.
Дитинство
Патрік народився 6 липня 1856 року в місті Ошава, що в Онтаріо. Він був четвертим з одинадцяти дітей у сім’ї емігрантів з Ірландії. У 1864 році сім’я переїхала до невеликої громади Кіркфілд, що також у Онтаріо. Там Патрік провів ледь не все своє дитинство.
Жили вони доволі скромно, Патрік не мав змоги отримати формальну освіту, зате багато чого навчився у своїх батьків. З дитинства хлопець був привчений до працьовитості та ощадливості.
Одне літо він провів за рубанням дров для сусіда. У нього була мета – назбирати трохи грошей, щоби мати можливість виїхати на Захід. Однак коли настав час отримувати свої чесно зароблені кошти, роботодавець не мав 100 доларів готівки й оплатив працю двома волами. Перепродати тварин коштувало б лише 70 доларів, тому Патрік відправив тварин на м’ясо і заробив удвічі більше.
Початок бізнесу
У віці 22 роки разом із двома братами Бернс вирушив на Захід. Вони придбали садиби на схід від містечка Міннедоса у провінції Манітоба. У юнаків не було потрібного для обробки землі обладнання, тому вони повернулися до Вінніпега і влаштувалися на роботу будівельниками в Канадську тихоокеанську залізницю.
Бернс згодом облаштував свою садибу, але після повстання Луїса Ріеля почав займатися скуповуванням худоби та продажем м’яса. Розпочинав із фасування коров’ячого м’яса. Також возив на вінніпезький ринок худобу своїх сусідів. До 1885 року купував і продавав власну худобу.
Успіх у Калгарі
У 1890 році Патрік переїхав до Калгарі, де заснував бійню. Пощастило, що на той час припало будівництво Канадської тихоокеанської залізниці, адже Бернс отримав замовлення на постачання м’яса для годування робітників. Доволі швидко він став чи не основним роздрібним торговцем м’ясом у Калгарі. Крім того, торгував фруктами, молочними продуктами, володів власним ранчо, а ще став одним із представників гірничодобувної та нафтової промисловості. За короткий термін Бернс перетворився з дрібного брокера на успішного підприємця.
У 1898-му він спорудив пакувальний завод – спершу в Калгарі, а потім і в інших канадських містах. Його м’ясопереробна компанія P. Burns & Co. стала найбільшою у своєму роді в Західній Канаді.
Патрік багато подорожував, постійно шукаючи постачальників. Він прославився по всій Канаді своєю скромністю та добродушністю. У 1912 році під його керівництвом вже знаходилося 6 ранчо, він був одним із чотирьох ранчо-магнатів Альберти. Саме ця «Велика четвірка» у тому ж 1912-му профінансувала Calgary Stampede.
Ранчо Бернса були надзвичайно великих розмірів (для розуміння: Патрік міг добратися з Кокрейна до кордону США, не покидаючи своєї землі). У власності Бернса було понад 30 000 корів, 1 500 коней і 20 000 овець. Бійні Бернса вирізнялися високим рівнем санітарії та передовою технічною оснащеністю.
Однак такий успіх не міг обійтися без труднощів на шляху. Зокрема, його переробний завод у Калгарі двічі згорів, а через сувору зиму 1917 року Бернс втратив сотні голів худоби.
Бізнесмену вдалося розширити перелік продукції, яку можна зробити методом переробки відходів після забою тварин. Наприклад, він запропонував використовувати жири для варіння мила, кістки – для створення кісткового борошна, волосся – для щіток.
До Першої світової війни Бернс став одним із найуспішніших канадських підприємців, його м’ясні магазини та бійні розміщувалися по всій Західній Канаді. Крім того, він побудував 65 сироварень, 11 оптових провізійних будинків, 18 фруктових фабрик. Представництва його бізнесу були за кордоном, зокрема в Лондоні, Ліверпулі та Йокогамі.
У 1928 році він продав м’ясопереробний бізнес за 15 мільйонів доларів і зосередив свою увагу на скотарстві. Хоч Бернс розбагатів на м’ясопереробній промисловості, але справжньою його пристрастю було саме скотарство, тож він продовжував проводити час на фермах.
Одним із найцінніших володінь для нього було ранчо на південь від Калгарі під назвою Bar U. Це ранчо отримало репутацію як центр досконалого розведення великої рогатої худоби та чистокровних коней.
Участь у Сенаті і філантропія
Вплив Патріка на розвиток Західної Канади визнало чимало впливових людей, серед яких був прем’єр-міністр Річард Беннетт. Він призначив у 1931 році Бернса членом Сенату Канади як представника від Альберти. У Сенаті чоловік пробув до 1936-го, пішов у відставку через погіршення стану здоров’я.
За час своєї діяльності Патрік зарекомендував себе як дуже щедра та співчутлива людина. Він жертвував на благородні справи тисячі доларів щороку. Був одним із тих, хто надав допомогу, коли в 1903 році кам’яний зсув спустошив громаду Франк. У 1908-му надіслав вагони їжі людям, які залишилися без домівок через пожежу в місті Ферні Британської Колумбії.
Він активно долучався до місцевих дитячих благодійних організацій. Завжди дбав, щоби дитячий будинок у Калгарі був забезпечений безкоштовним якісним м’ясом. Найбільше уваги зосереджував саме на допомозі дітям, бо вважав, що вони найбільш вразливі.
У 1904 році пожертвував 3 великі дзвони для собору Святої Марії у Франції. Він сповідував католицизм, але підтримував фінансово й інші релігійні групи. Якось, коли Патрік прийшов заплатити за розпис католицької церкви біля Калгарі, він попросив розписати за його кошти ще англіканську церкву, розташовану неподалік.
У своєму заповіті третину маєтку передав Меморіальному фонду Бернса, який виділяє кошти на допомогу незахищеним і покинутим дітям, сім’ям загиблих поліцейських і пожежників Калгарі. Він також приділив багато уваги розвитку освіти, долучився до створення в Калгарі Коледжу Західної Канади (потім – Середньої школи Західної Канади), профінансував будівництво Коледжу Святого Йосипа при Університеті Альберти, надав землю для розширення Ванкуверського коледжу тощо.
У 1914 році філантроп надав 10 000 фунтів стерлінгів для спорудження полку кінних стрільців Канадського легіону прикордонників. Тоді ж Папа Римський призначив Бернса кавалером Ордену Святого Григорія Великого. Патрік – перший канадець, якого долучили до Ордену. Його також визнали почесним полковником 31-го калгарського полку.
Опікувався Бернс і збереженням довколишнього середовища. Для захисту дерев у долині Фіш-Крік наказав звести навколо них паркани. Крім того, за його дорученням висадили 2000 тополь уздовж стежки Маклеод.
На честь 75-річчя Патріка спекли найбільший у світі іменинний торт. Його винесли під час параду Calgary Stampede, розрізали і роздали малозабезпеченим мешканцям.
Під час святкування свого Дня народження Патрік подарував по 5 фунтів печені (м’ясної страви) кожній сім’ї, де чоловіки не мали роботи, та по квиткові на обід у будь-якому калгарському ресторані всім безробітним без пари. Печеню отримали 2000 сімей, а безкоштовно пообідали в ресторані 4000 самотніх безробітних.
У 2008 році газета Calgary Herald назвала Бернса найвидатнішим громадянином Альберти.
